най-най!

Мирослава Данканич
коли радітиму найдужче,
я серце винесу за дужки -
й рівняння з дивним невідомим
я вирішу життям свідомим.

коли писатиму найрідше -
ти знай: люблю тебе найбільше:
тоді, коли усі поснули,
вертаюсь в наше я минуле.

коли забудеться найгірше,
мені зостануть мої вірші -
камінням ляжуть край дороги,
болітимуть, як хворі ноги...


© Copyright: Мирослава Данканич, 2009
Свидетельство о публикации №109042101861
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Мирослава Данканич
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Мирослава Данканич