Незалежний вік людини від пори,
Як в дня і ночі, різний в житті час.
Отак і в парах, горем майорить,
Щоб старість поодинці зустрічать.
Тож моторошно душам в отой час!..
Потемніє світло серед дня.
Як у пітьмі, блукають навмання
І з щастям розминаються не раз...
... Спіткало й мене лихо у літах,
Тебе ж, кохана, в доленьці зустрів.
Любов на крилах понесла,мов літак!
Зорю свою з твоєю нині звів.
У час печалі засвітилась як маяк
І долю радістю осяяла від літ.
Розгорілось кохання в житті так,
Що у тобі вмістився земний світ!
То ж дякую любов'ю, за оте,
Що ти зуміла шлях мій освітить.
І не від осені кохання золоте,
З весни душі, що здатна так любить!
11.05.2008 р.
Весна душi
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109041804419
Свидетельство о публикации №109041804419
Рецензии