Зробивши крок із тіні в світло
Про час ні разу не згадав
Добра й любові в свято Спаса
Меду й яблук зажадав.
Крізь вечір я пройду як ніж,
А ніч зламаю об коліно
В осіннє вогнище летить
Літо висохлим поліном.
На шмаття осінь розчленує
Уб’є, розірве та розчавить
На Покрову буду вдома
Рідна мати не впізнає.
Я не знавець душі людської
До цього хисту я не маю
Але я знаю, що самотність –
Для одних – безцінний дар, на інших тягарем лягає.
12.09.08
Тягар, або безц нний дар
© Copyright: Павел Чалый, 2009
Свидетельство о публикации №109040903784
Свидетельство о публикации №109040903784
Рецензии