Твій шлях не висланий перлинами.
Ти йдеш крізь тернії к зіркам.
Тебе ми звемо Україною.
Ти наша доля й майбуття!
А діти твої з торбами
Пусту водичку сьорбають.
По-під забором топчаться,
Бо їстоньки ж-то хочеться.
Ти йшла по склу до незалежності,
А опинилась у тюрмі.
І степ, безкрайній до безмежності,
Знов закули у кайдани.
А ми все думу думаєм -
Старці з пустими сумами.
Хотіли бути вільними,
Та не своїми силами.
Шановна Україне, ненько,
Шановний батько наш, Дніпро!
Тож ви подумайте гарненько.
Де жити нам - не все одно!
А ми бажали виборів,
Тупі, безглузді злидарі.
Пішли вже побиратися.
На що ж тут сподіватися?
Шлях
© Copyright: Надежда Малышко, 2009
Свидетельство о публикации №109040803599
Свидетельство о публикации №109040803599
Рецензии