***
Пробач, я розумію ти не в змозі
На волю відпустити почуття.
Що ти призначений своїй дорозі,
Що ти знайшов мету і сенс життя…
Пробач, що я у снах тебе цілую,
Шепочуть губи лагідні слова…
Без тебе чи живу я, чи існую?
Морочиться думками голова…
Пробач, що я бентежу твою душу,
Пробач, що я руйную спокій твій.
Та згадками про себе не примушу
Тебе здійснити всіх моїх надій.
Пробач, що знов і знов тебе благаю:
«Приїдь», або найменше - «Подзвони…».
Як би ти знав, як я тебе чекаю –
Всі б перешкоди подолав би ти!
Якби кохав…
Пробач, але плекала я надії –
Любов розквітне наша, наче гай…
В молитві знайду спокій, я зумію…
А ти – щасливим будь! Пробач! Бувай!
Пробач
© Copyright: Татьяна Колесова, 2009
Свидетельство о публикации №109040205222
Свидетельство о публикации №109040205222
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.