Чисте небо, блакитна далечінь
Хмарки, мов птахи закружляли угорі
Сьогодні вже не страшно засинати
Сьогодні вже не страшно прокидатись на зорі.
Чорнобилю, від тебе віє смутком
І чутно біль твій крізь роки.
Твої думки, прекрасне місто,
Твої веселощі й пісні...
Загинули водночас всі вони,
Перетворилися на попелище,
Яким усипані дороги і мости.
Колись життя – тепер загибель
Багато років одні і ті ж думки
І серце не знаходить спокій
З тих пір, як я дозволила тобі піти.
Усі казали що ти мусиш, що ти герой
І не покинеш місто у біді...
І ще якісь винагороди,
Та не сказали, що посмертні всі вони.
Хтозна як все могло би бути
Якби тоді ти не пішов, якби залишився тоді...
Та знаю, що загинув ти не марно,
Бо врятував ще тисячі життів..!
Чорнобильська iсторiя
© Copyright: Елена Дубинчук, 2009
Свидетельство о публикации №109040101406
Свидетельство о публикации №109040101406
Рецензии