Край неба.
Край неба грає чи палає,
ніхто не знає ,де він є,
до нього думка лиш сягає,
зустріне обрій і піде...
Він розмаїттям нас вітає ,
малює фарби неземні,
він про життя усіх нас знає,
та споглядає на світи.
Той край не згубить,не засмутить,
як матір,до грудей кладе,
і сяйвом мрії приголубить,
до серця ласку піднесе.
Край неба,де ти,
може, стежку
своїм промінням прокладеш,
ні, мабуть,ти межу малюєш,
та з світу нас ти зведеш.
Бо дуже любиш людей грішних,
і поступ до дверей ведеш,
та лагідним своїм багаттям
душам тепло ти віддаєш.
До тих дверей,де живе щастя,
де правда,сила і добро,
та вказуєш,де слизько,гидко,
і ту межу-добро і зло.
Край неба,рідний,
прихилися і зупини,застережи,
та різнобарвно відгукнися,
і долю людську збережи!
Край неба
© Copyright: Наталия Макаревич, 2009
Свидетельство о публикации №109033105926
Свидетельство о публикации №109033105926
Рецензии