Видение

Загусла кров у тебе в венах
Зніміло серце від побечених жахіть
Коліна закупорились камнями
Ти бачиш корінь володінь, чого до тебе ще не знали.

Ти йдеш обачно так, птахи уважно наглядають
Ти виміряєш кожен крок, на пощупки як балерина…
Тобі так страшно, так цікаво, альцгеймер в пальці ніг проник
Ти ділиш страх свій з пахощами хвої ,весь іній з надмогильних плит вже зник

Щоразу озирнувшись бачиш нову тінь, та темрява все та ж одна
Хрести понагинало від гріхів хоронених під ними
Свічки горіти вже нестануть, навіщо ви  причастя надали
Не заклинайте вітер, не гоніть бо й він прогонить вас і ваший хліб

Не треба заглядати на спокійні лиця трупів
Вони чекали смерті щоб спокій врешті осягнути
Вони воліли вмерти але все що мають не віддати
Вони церковні миші тут а там з пекельних казанків осадчий попіл

Здається лиш мерехтливі зорі спроможні подарити радість
Лиш погляд на ялиці припалі снігом біля склепу…
І тільки тишина…бажання віддатись з потрохами
Чи тут зостатись чи віддатись, хай землями всипають…всеодно

Тепер ти спокійно ловитимеш яскравий астроліт
Тих хто піти не зміг тому й надалі тут приліг
Ти привітаєшся із духом – привіт
І він кивнувши підведеться, з ніг………….і забере тебе в політ