З рка, що люди звуть сонцем

Переклад з російської 

Мерзне лід, пада сніг
На розтрісканий планети топаз
Наче ковдрв та кортата на ній -
Місто наше у зашмургу трас

 А над містом жовті хмари пливуть
Наче гній від небесних корів
По-над містом клокочеться дим
Місту вже за двадцять віків

З тих, що нами править зоря
Що люди звуть “Сонецем”

І всі двадцять віків йде війна
Йде без жодних особливих причин
Війна — справа молодих
То є діло для справжніх мужчин!

 Тепло-черврная кров
За годину вже зникне в землі
А за дві там вже ростуть ковилі
А за три там вже грають малі

Їх зігріє своїм оком зоря
Що люди звуть “Сонецем”

І ми знаємо, так було завжди
Кого доля любитьбільше із нас
В того будекожен крок — вихиляс
Бо у нього є найслабший каркас

Він не пм'ятає слів “так” чи ”ні”
Він незгадує чинів ні імен
Та він здатен доторкнутись зірок
І упасит під найближчий долмен

Скошений лучами зорі
Що люди звуть “Сонцем”