Біла квітка серед поля сяяла красою,
і щоранку, на світанку, вмивалася росою,
Пестив її пелюстки,ніжний, теплий вітер,
Поки в той казковий гай, не завітали діти!
Грались-грались вони там,та й дійшли до квітки,
Та й зірвали ту красу, ото тобі й дітки!
Так навіщо ж, запитайте,чи є в тім користь?
Росла собі біла квітка, тепер бур"ян натомість.
Тепер не пестить вітерець, і не хлюпоче дощик,
Тепер красується чебрець, і жвавий подорожник.
Кв тка
© Copyright: Юлия Минка, 2009
Свидетельство о публикации №109031203045
Свидетельство о публикации №109031203045
Рецензии