В смiтнику

Сміття. Уламки західних ляльок
І очи. Ніби синій льод.
Знедолені, самотні у сльозах.
Скажи, чому вони в твоїх очах
І швидко котяться униз?..
Воно живе в отім притулку сліз.
Не плач, дитино, я тебе благаю!
Чи, може думаєш, що я того не знаю?
По стежках матері поросла лобода,
А сльози, вір мені, то болісна вода!
Пече безжальною водою,
ну де намріяний тобою,
Той блідий янгол, ясноокий?
Чи бачила вона твої брудні долоні ?
                поранені...

Повір, її душа в полоні
Твоїх страждань, та виру долі.
..уривки снів, залишки мрії,
твої навік розп'яті крила
Вона несе з собой довіку.
Ти хочешь бачити бездушную каліку?
Дешевою горілкою спопеляє тіло,
Та продає його за іржаві гроші.
Ти, може думаєшь, ВОНА тебе любила?!
Пусте.
 


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.