***
Я знов крокую до погосту.
Сюди я йду до мами в гості.
Залишу квітку на могилі…
- Привіт! Моя матуся мила!
Яка ж тут тиша урочиста.
Повітря не п’янке, а чисте.
І розлилось безхмарне небо…
Мені порадитися треба.
В душі неспокій та бардак.
Я знов зробила щось не так.
З’їдає серце щем і сум.
А в голові безладдя дум.
Матусю! Дай мені пораду:
Як довести усе до ладу?
Сльоза скотилася зi щоки…
А ти мовчиш, хоч поруч ти…
Я знов крокую до погосту
© Copyright: Татьяна Колесова, 2009
Свидетельство о публикации №109030500011
Свидетельство о публикации №109030500011
Рецензии