У темряві мовчання
проходять дні останні
І знову Осінь - пані
Зчарує не мене.
&&&
Так, я в розчаруванні,
Вклонюся їй із рання.
І відповість мні Осінь
Задумливим дощем.
&&&
Твоє й моє чекання,
Постійне і останнє,
Яке воно байдуже
до іншого життя!
&&&
Ці люди, що навколо,
Беземоційні люди...
І ти стомила груди
Солоних сліз ковтком.
&&&
Я залишаю землю,
Близьку і неприємну,
Любити вже не зможу
У сутінках ночей,
А далі... тільки небо,
Зачарувало б й тебе,
Коли прийду я з нього
Задумливим дощем.
2004.09.27.
У темряв мовчання
© Copyright: Александр Бараненко, 2009
Свидетельство о публикации №109030300476
Свидетельство о публикации №109030300476
Рецензии