Відмовся від всього, впади скоріш у прірву,
Відчувши в серці страх, дивись йому усердь.
А з тебе все одно я це зізнання вирву,
З тобою розлучить нас зможе лише смерть...
З колін ти підіймись, і не заплющуй очі,
Страхіття не мине, доки живе в тобі.
З тобою я б була ніжніша за ті ночі,
І лагідна, як день, де зорі голубі.
Немає пустоти, вона лише є згадка,
Що бережеш ти сам в ураженій душі.
На шиї що твоїй - мотузка, чи краватка,
Вирішуєш ти сам, бо це - лише вірші.
Краватка
© Copyright: Светлана Поднебенная, 2009
Свидетельство о публикации №109030105978
Свидетельство о публикации №109030105978
Рецензии