Тато

 Тато.
Слова і музика Назарій Феодосіадіс 03.08.2004 год

Стоїть мій тато на порозі, синів жаданних вигляда.
Його роки не повернути, в його житті прийшла зима.
Не повернути нам дитинство, повилітали ми з гнізда,
Але любов та мого тата, не наче жар, в душі пала.

Коли засипле білим снігом, в твоїх літах оселиться зима,
Згадаєш ти своє дитинство, рідних батьків: та все дарма.
Стоятимеш ти на порозі, щодня вглядаючись у даль, 
Дітей чекатимеш, як Тато. Це ж є великая печаль.(журба)

Усе з весни і почалося, у літку крепло та росло,
А в осени все пожовтіло, прийшла зима та все пройшло.
Лиш пам'ять людська не проходить. Вона безмежна не проста,                Бо в ній з дитинства оселилась та мужня Батькова душа.

Коли б роки ті повернути та сонця мить пролить в той дім,
Де тато був мені як приклад і був підтримкою усім.
Я б сонця промінь той затримав, щоб не приходила зима.         
Бо слово Тато - це від Бога. Для нас землян святі слова.