Ти мрієш про щастя, та ходиш в жалобі.
Твій світ почорнів, хоч надворі біла зима.
Чого ти шукаєш? Якоїсь чарівної долі?
Твоя вже зламала тобі три ребра.
І ось ти лежиш розбита нікчемним життям,
І сниться тобі той же сон неймовірний,
Про ніжність в очах, що надію дає серцям,
І кличе тебе в його світ незбагненний.
Твій сон – стяг, що мати веліла нести,
Через тернисті стежки до яскравих зірок,
Та долю свою так нелегко знайти:
Коли твій єдиний на тебе підняв ціпок.
Ти мрієш про щастя, проте терпиш біль,
Якого тобі завдають всі навколо.
Мовчиш, а на рани твої сиплеться сіль,
Пора прокидатись – весна вже скоро)
Ти мрiеш про щастя...
© Copyright: Миле Ди, 2009
Свидетельство о публикации №109022503398
Свидетельство о публикации №109022503398
Рецензии