Право на смерть

Як вбивався образ доброго тирана
через клітку зліва та до скронь свинцем,
ти була готова стати місцем рани
і стікало смертю полотно-лице.

А тягли за ноги – волокли по серцю.
А воно спилося болем за юрбу
і не чуло більше горловинні "Вмер цей,
хто чумачив людям замість солі бунт!"

Скільки ж тої солі треба, щоб забути
те, що малювала кров`ю голова?
Чи не набирались (як в моєї) груди,
чи не доросила ваших ніг трава?

Видих розтягнувся пасмом по буріківці –
"Ось ваш прапор, змийте, ще наступить хтось!"
І почулось небо не в своїй тарілці
та дощем щосили в камені зайшлось.

В пелюшках покосу, рейваху по тілу
ти мене тулила до грудей своїх
звідки батьківщина набиралась біло,
надходила слізно, липнула до ніг.

20 Лютого 2009


Рецензии
Юрію, дорогесенький, вітаю Вас зі святом!!!
Хай ніколи не згасає Ваше щире слово, хай воно народжує пісні!!!
З повагою та ніжністю,
Таня

Татьяна Левицкая   23.02.2009 23:14     Заявить о нарушении
Спасибі Таню,
Із запальним серцем колишнього страшого сержанта
зенітного дивізіону,
ЛЮ :)

Юрий Лазирко   24.02.2009 02:05   Заявить о нарушении