Є Дніпро величний в світі і маленькі ріки.
Що б могли їх порівняти і батьки, і діти.
Як вони єднатись можуть, і жити суміжно.
Усі земні діти Божі, та розумом різні.
Одним дав краси багато любові та щастя.
Іншим розуму й таланту, щоб світ творить кращим.
То ж направлені їх мізки, по Господній ласці,
В відкриттях творити ліки, для здоров'я й праці.
Обдаровані талантом і звичайні діти,
Для усіх Земелька-мати і батечко-Світ цей.
То ж, мов родичі, спілкуйтесь одне не забудьте: -
Що в житті більш нема суті, за єдність у дружбі.
У чiм щастя?
© Copyright: Пётр Вогнык, 2009
Свидетельство о публикации №109022000475
Свидетельство о публикации №109022000475
Рецензии