Від сну весна збудилась вмить,
Розплющила озерця-очі.
В жіночім образі летить,
Зимі вступитися не хоче.
Під нею квітка розцвіла,
З бруньок стріляє цвітом
І навіть птах нічний – сова,
Не спить вже на узліссі.
Дерева пишні розцвіли,
П’янять запашним цвітом.
І в крильцях першої бджоли,
Іскрить промінчик світлом.
В земну скарбничку уже ліг,
В зерні, зачатий колос.
І хоч ще може впасти сніг,
Та жайвір будить поле...
Із з неба Бог уже послав,
Дзвінку веселу пісню!
Він перший зиму вже прогнав,
Теплом весни зігрітий.
Веснянка
© Copyright: Пётр Вогнык, 2009
Свидетельство о публикации №109022000451
Свидетельство о публикации №109022000451
Рецензии