Біль не втамує спрага, їй нічого,
Вона – німа, не чує гірких сліз.
Ота пітьма не принесе нового,
Скоріш пливи, іди вперед навскіс.
Не обертайся, там – тьмяна безодня,
Лише на згадку залиши в душі.
Вогонь кохання, мрій – та не сьогодні,
Біжи від пекла до води мерщій.
Чужа луна здається лиш примара,
Не зупиняйся, рухайсь до мети.
Та здоганяє сіро-чорна хмара,
На все спроможна ти, не стій – іди!
Нехай болить, та скоро вже минеться,
Я чую присмак радості і світ,
Ота пітьма, що чорною здається
Не варта ні мізинця твоїх літ.
ди вперед кр зь терни до з рок...
© Copyright: Катрин Толстикова, 2009
Свидетельство о публикации №109021903189
Свидетельство о публикации №109021903189
Рецензии