Поморанчеве кохання
Та сопілка мені серце розривае
Що не може козаченько собі ради дати
Бо не хоче чорнобрива його вже кохати
Вона справді чорнобрива,тай ще біле личко
"ПОМОРАНЧЕВА" у коси заплетина стрічка
Цілував ті чорні брова,розплітав ті коси
буде йому що згадати,гладив ногі боси
А тепер пройшла як панно ,та не привіталась
Людям каже заміж рано, ще не нагулялась
У садочку біля тина,розцвіла калина
де любились,де кохались козак і дівчина
Подивився в небо сине,очі повні горя
А у небі хмари сиві,пливуть аж до моря
І сказав він їм..кохання,серця вже не гріе
Забирайте в шлях останній памьять про МАРІЮ.
Свидетельство о публикации №109021505098
Писалось мабуть звичайно заради стьобу над клятими "помаранчевими", але насправді вийшло ніжно, чуттєво і гарно... ;)
Алёна Губина 14.11.2009 19:56 Заявить о нарушении