Украiнська бабуся

                «Ліве око свербить.
                Кажуть: радість нагряне»
                (Зінаїда Гайдук. «Краса моєї землі»)

     (соцiальний портрет)
Ліве вухо свербить,
В праву п'ятку кольнуло,
Під коліном болить…
-Під яким? - …Я забула,
В поперек шпичаки
Наче хтось забиває, -
Два вовняні платки
Прив'яжу – помагає!
В голові аж гуде,
З ранку тисне на скроні…
Що ж зі мною буде? –
Вже холодні й долоні,
Лікарів викликать? –
Так нічого ж не знають!
Може час помирать? –
Хай болячки вмирають!
А кишки… аж гарчать
І в печінку шпигає…
Зуби лиш не болять, -
Їх у мене немає.
Є протези вставні,
Так і з ними халепа:
Десь я їх уві сні
Заховала дурепа!
Приготую їду
Й заходжуся шукати,
Це не вперше – знайду,
Треба ж чимось жувати.
Я ж іще молода
Лише вісім десятків!..
Та літа, як вода…
Стільки тих неполадків!
А за очі й мовчу,-
Ще наврочу невдачу,
Чи прикласти мочу? –
Геть нічого не бачу!
…На подвір'ї – бомжі?
Їм борщу віднесу я:
Вже дійшли до межі,
А парламент не чує!
Не забути б котам
Дать вівсяної каші,
Два десятки їх там,
Дворові це – всі наші!
Он уже й голуби…
Прилетіли приблуди!
Цим насиплю крупи,
…Серце тисне під груди.
Та іще поживу, -
Подивитись цікаво,
Яку капость нову
Нам готує держава.
…В гості прийде кума,
Щось смішне пригадаєм,
Наче й горя нема,
Чарку вип'єм, співаєм:
«Дощик сіється дрібненький,
Нічка темная іде,
А хто ж мене молоденьку
Та й додому проведе?»
                27.01.09г