Степом білим, розірваним, кинутим,
Вів старців молодий поводир.
У ряднину стареньку він кутався
Та не гріє ж, бо стерта до дир.
Вітер білий, колючий, нещадний
По обличчю мов лезом пробіг.
Вів хлопчина нещасних холодних,
До край степу він вів тих сліпих.
Боже милий! Святая Марія…
Лише вуста од вітру тремтять.
Захистіть ви хоча б ту дитину,
Най на покуті не спочивать.
Він дійшов до хатини край поля
Він довів туди старців сліпих.
Лише доля, нестерпная доля
Зберегла, та ще воля святих.
Не послідньої ночі те сниться
Дике поле, та сніг, білий сніг.
Та Вкраїна сліпих і голодних
Що захищена біллю святих!
Старц
© Copyright: Александр Владимирович Кошелев, 2009
Свидетельство о публикации №109020801571
Свидетельство о публикации №109020801571
Рецензии
Дуже гарний правдивий вірш!
Дуже сподобалось!
З повагою
Яна-Мария Кушнерова 08.02.2009 13:45 • Заявить о нарушении
Дуже сподобалось!
З повагою
Яна-Мария Кушнерова 08.02.2009 13:45 • Заявить о нарушении
Знаєте, для мене це особливо болюча тема. По перше за бабусі в моєму роді були козки, які починали майже із Байдою Вишневецьким.
А по друге я народився в один день разом із Тарасом Шевченко. Так кому ж як не мені?)))
Александр Владимирович Кошелев 08.02.2009 14:44 Заявить о нарушении
А по друге я народився в один день разом із Тарасом Шевченко. Так кому ж як не мені?)))
Александр Владимирович Кошелев 08.02.2009 14:44 Заявить о нарушении