Я знаю, в очах твоїх, сестро, живе таємниця,
вона запустила коріння в зіниці твої,
вона, жартівниця, вночі тобі вкотре насниться,
і ти, як черниця, докупи затягнеш краї
подертого плаття у плямах варення з чорниці,
вертаючи в день із уявних постільних боїв,
вертаючи в будень, в шумких потопаючи буднях -
узуй-но гумовці, до хати ж багна не тягти!
Пригріти зміюку – оцю таємницю на грудях,
і так - хоч і важко носити - брести до мети,
у липні чи грудні – марудні ці кроки, марудні…
Неквапом отрута стікає в долоні пусті,
і пахне, мов яблуко кляте із райського саду,
така заборонена, схожа на казку, така…
Буяє розсада, летить із-під сапки досада -
горить-бо, як полум'я, справа у жвавих руках.
Жалі залишаються десь, моя сестро, позаду,
лише у зіницях плющем - таємниця жалка…
Таeмниця
© Copyright: Ванда Нова, 2009
Свидетельство о публикации №109020602521
Свидетельство о публикации №109020602521
Рецензии