Це так дивно, що кожна людина
На землі проживає вік,
Як і я, точно також, мріє
Кожен мислячий чоловік.
Це так дивно, що я , живая,
Я - красуня, весела я
Не завжди залишусь такая,
Постарію, зігнусь і я.
На чоло моє ляжуть зморшки,
На уста - печалі печать,
І не скажуть:"Яка ж хороша!" -
Не захочуть знов цілувать.
Тож цілуйте мене, цілуйте!
Вилюбляйте мене дощенту!
Я хотіла б життя прожити
Лиш чудовим оцим моментом!
О, яка ж навіжена дура! -
Я віддам себе всім по крихті,
І не буду в обіймах смерті
Жалкувати про це ані миті.
Що ж - я гарна, та це минає,
Я весела і молода
Не завжди залишусь така я,
Роздаривши себе до дна.
Я помру, але будуть люди,
Буде сонце таке ж палке,
І замріяне небо - буде!
Буде все, та не буде мене…
***
© Copyright: Елена Малеева, 2009
Свидетельство о публикации №109020601494
Свидетельство о публикации №109020601494
Рецензии