…Я скучаю по тебе безумно,
Скажи, чому мені від цього так сумно?
Бо не зможемо разом ми бути,
Плачет сердце, тоскою окутано.
Чи є щастя на світі білому?
Чтобы быть со своими милыми.
Чи є тільки страждання й туга
Что в отчаяние меня привела.
День, два, неделя – неважно,
Хочу бути с тобою назавжди!
Ти мене розумієш без слів,
Ти прийшов до мене із снів.
Карти кажуть ти відчуваєш теж саме,
Що постіль і сльози між нами,
Но конец в этой сказке таков,
Что не выбраться нам из придуманных оков.
…Тобі вже байдуже,гадаю,
Другую полюбил, я знаю.
«Изыди! Прочь!» -я лишь молю,
Тобою серце я згублю.
Обіцяю скоро тебе забути,
Й при зустрічі очей не ховати,
Буду лише пам’ятати
Як душа моя може кохати.
«Привет! У меня все отлично»
Скажу я при встрече личной,
Да…не узнаешь ты, милый,
Что на сердце страдающем было.
Обiцяю забути
© Copyright: Оля Мотакежика, 2009
Свидетельство о публикации №109020306128
Свидетельство о публикации №109020306128
Рецензии