Де, ти мій любий, забарився?
Де, в смутку голову схилив?
В дівчатах інших заблудився,
До виходу, де, ниточку згубив?
Я вже на тебе зачекалась,
В глибоких думках поселився ти!
Я перехожим ніжно озиваюсь,
В надії погляд твій знайти!
Тебе незнаючи, пишу листа,
Його у вірші стрічками вплітаю.
Коса виходить гарна і густа,
Але щоночі, сама її і розплітаю.
До працьовитих рук схилитись хочу,
До ніг натомлених впаду.
Міцну й широку спину бачу...
Тобою ниточку загублену, знайду!
І вже сама по ній до тебе прибіжу,
В сорочку вишиту чеканням, одягну.
На барвінковий шлях вкажу,
І часу істину збагну!
Як поодинці, у віконце виглядали,
І незбагненно вік спливав,-
То, у садочку наші вишні достигали,
З зернятки колос дозрівав.
Як ми знайдемось... разом хліба напечемо!
Зустрінемось... джерельними ключима!
Де, ти мiй любий, забарився?
© Copyright: Алена Цвигун, 2009
Свидетельство о публикации №109020204304
Свидетельство о публикации №109020204304
Рецензии
Ах яка ж вiн пiдлюка! у нас у селе такiх побили б! який злочiнец!
Панас Елдаченко 24.02.2009 22:57 • Заявить о нарушении
Панас Елдаченко 24.02.2009 22:57 • Заявить о нарушении
Та його ще не існує, я на нього чекаю! На свого коханого, єдиного, улюбленого!Це вірш майбутньому чоловіку!
Алена Цвигун 24.02.2009 23:48 Заявить о нарушении
Алена Цвигун 24.02.2009 23:48 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.