Заплач про мене, небо
Сіреньким дощем.
Укрий мене, серце
Шовковим плащем.
Минулося літо
Ласкавим теплом
Висихає в серці
Часу джерело.
Я знов вернуся у те літо
І знову згадаю пережите
Відлуння тихих голосів
Все, що буде після часів.
Збудилась в пам’яті печаль
Сталевим вітром знищена скрижаль.
Тепер лиш двері на горище
За ними буде кладовище
Загублених і вбитих мрій
А далі книга, і у ній
Перо закладкою і слово
Нова глава, або кінець розмови.
Заплач про мене
© Copyright: Книжная Пыль, 2009
Свидетельство о публикации №109020102343
Свидетельство о публикации №109020102343
Рецензии