Вiчний подорожнiй
Я завжди повний, і чомусь завжди порожній.
І мов незрячий я шукаю те
Що всі вже втратили давно.
Мов плівка із старим кіно
Її колись я бачив, і давно
На ній всі мрії закарбовані мої.
Де їх тепер знайти мені
І як тепер відмити правду,
Яка колись була для всіх
Тепер лишився тільки сміх
І глузування з мого шляху
Я вже не знаю ні жалю, ні жаху
Та знов піду по тім же шляху.
Свидетельство о публикации №109013100661