Розбита мрія –
В пошарпаному платті жінка.
В її очах немає сліз,
Вона не тужить, не страждає
А тільки тихо помирає
На тротуарах черствих душ.
Вона була колись щаслива
Вродливою вона була
А з нею вся душа раділа
Півонія у ній цвіла.
Та восінь віє холод злий
І привид правди, темно-сірий
У неї вкрали ту красу
І облетів прекрасний цвіт
Лишились голі пастур’яки
На них схромилася душа
Не варті мрії ні гроша.
Раквieм за мрieю
© Copyright: Книжная Пыль, 2009
Свидетельство о публикации №109013100611
Свидетельство о публикации №109013100611
Рецензии