Так плаче небо
В лісі над струмком.
Так тужить сонце
За своїм теплом.
Минає час
В спіралі тихим ходом
Пора одна зміняється порою
Зеленая росте трава
То сніг лежить горою.
Приходять люди у цей світ
І вишня розпускає квіт
По ньому вишні зашаріють
Плодами найдавніших мрій
Діла людські
Формують долі стрій.
І випадкових дій у світі не буває
Усе що йде, усе минає.
Усе минае
© Copyright: Книжная Пыль, 2009
Свидетельство о публикации №109013105061
Свидетельство о публикации №109013105061
Рецензии