Бачення Гаврiли...

На брудну та затоптану
підлогу
впала
з високої полиці
залізна судина,
що повна фарби.
І бризки хлинули
червоним вибухом,
попавши
зляканим мишам
на вуха,
і ті розбіглися,
щоб нервово з'їдати
вкрадені скориночки і сир,
в своїх сирих,
котам невідомих хоромах.
Гаврило-вартовий,
що старий, та похмурий,
горілку пив,
оплакуючи банку,
вартість якої
віднімуть з платні,
хоч можна було б
звинуватити мишей -
соромних шкідників
з червоної фарбою на вухах
в диверсіях і саботажі.
Гаврило-вартовий,
що старий, та похмурий,
все пив,
задумчивєє стаючи,
здіймаючись душею
над кругом справ земних.
Йому був видний
величавий хід
планет небесних,
а також ангелів
стрибки і танці.
Він серафима одного
умовив
пити з ним
на брудершафт.
Гаврило наплював
на платню, і мишей
з червоної фарбою на вухах
А все тому, що знав:
з невидимих горбів
до нас вже йде
невідомий Владика...