Я піду звідси геть.
І у темряві степу суворій
Тільки вітер зуміє мене віднайти
І снігів круговерть
Замете на безкраїм просторі
Одинокі залишені мною сліди...
Замете, замете...
І хай Місяця серп металевий
Розтинає захмарну самотність вершин.
Крізь страждання оте,
Чи то щастя холодне січневе,
Чи то вічності сивий сумний швидкоплин
Я без страху піду.
Крокуватиму боса снігами,
Обпікатиме подих розчахнута холодом мить,
Крізь світи проросту,
І засяють зірки під ногами,
І безодня на пальцях моїх забринить.
5.01.2007
Зорi пiд ногами
© Copyright: Аня Дикая, 2009
Свидетельство о публикации №109012004268
Свидетельство о публикации №109012004268
Рецензии
цікаво, як бринить безодня...
за ці два з лишком роки Ви вже чули?
вірш сподобався.
Александр Васильевич Бойко 23.04.2009 14:19 • Заявить о нарушении
за ці два з лишком роки Ви вже чули?
вірш сподобався.
Александр Васильевич Бойко 23.04.2009 14:19 • Заявить о нарушении
Дякую!
Поки що не чула, поки - вітер замітає мої сліди.
Аня Дикая 24.04.2009 01:12 Заявить о нарушении
Поки що не чула, поки - вітер замітає мої сліди.
Аня Дикая 24.04.2009 01:12 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.