Живу...

Нестримно час тече, бурлить...
Життя я хочу обдурить,
бо як не буду я дурити,
то взагалі не можна жити.
Посеред нашого буття
я ніби граюсь у життя.
Хоча, буває, думка крає:
не я - воно зі мною грає...
А що сьогодні зазвичай
насправді жити означа,
коли кермують бандократи,
що понавчились тільки красти?
Здається іноді мені:
живуть відверто лиш дурні,
можливо, може жити щиро,
хто скаженіє нині з жиру...
Отож, неначебто живу
в добу кумедну і нову,
а як по правді говорити -
з оцим життям давно я квити.
 


Рецензии