Без слiду помади...

Цілую твої губи
що вологі, свіжі...
Немає жодного
на них сліду помади ...
Але червоні, але пряні...
Та соковитішi вони,
за найсолодший плід.
В плоть упиваюся...
I з розуму сходжу -
чарiвна квітка
переді мною розкрита...
Бджолою проникаю
в глибину...
Шукаю те,
що набагато
солодше меду...
Сік твоїх губ
тягучий, прозорий -
свіжіший ніж води
швидкого струмка...
Гаряче так! Цілую...
Глибоко...
Яка же шкода,
що не можу
від кінчика
до кінчика
в тебе проникнути...
До губ твоїх припасти,
І потонути там,
в багровій темноті,
в пульсації...
Розтанути...
Між губ...
Обличчям,
щоками,
підборіддям...
Лоскітно, говориш?
Мурличешь і хрипиш...
Лежиш, відкинувшись,
бутоном ніжним
мені відкрившись...
Коло ніг твоїх схилився я...
Лукавлю трішки:
не коло ніг - між ними,
цілую твої губи,
що вологі, свіжі...
Ті саме...
Немає жодного
на них сліду помади ...