Квітли соняшники на городі у мами,
як сонця, ясніли у зеленому рясті...
Так дбайливо кохала своїми руками
і творила на світі невидиме щастя!
Я виходила босоніж в ту прохолоду
і торкала руками ті сонячні квіти...
Я навчилась тоді розуміти природу
і зріднилася з нею - як матінка й діти.
Вже немає давно на землі вас, матусю,-
десь мандруєте ви у зірковому вирі...
Та коли на те диво в саду я дивлюся,
то все згадую вас - таку ж світлу і щиру...
січень, 2009
Маминi соняшники
© Copyright: Анна Корниенко, 2009
Свидетельство о публикации №109011901277
Свидетельство о публикации №109011901277
Рецензии
Знаєш, і соняхи, і чорнобривці - це все таке до болю НАШЕ!!! Таке ріднесеньке! Таке невідділиме від наших матусь, бабусь, землі нашої святої...
І так нестримно боляче за всіх наших жіночок - терплячих, світлих, щирих!!!
Анна Малахова 08.03.2011 01:45 • Заявить о нарушении
І так нестримно боляче за всіх наших жіночок - терплячих, світлих, щирих!!!
Анна Малахова 08.03.2011 01:45 • Заявить о нарушении
Це правда, скільки прийшлося моїй мамі пережити! Після війни, в голодні 47-й і 48-й роки як тільки її серце витримало, коли ми, голодні, просили їсти, а їй нічого було нам дати...Я їй вдячна за уроки доброти.
Прочитай моє оповідання "Картопелька", є зноска на моїй першій сторінці.
Тримайся, Анечко!
Анна Корниенко 09.03.2011 20:11 Заявить о нарушении
Прочитай моє оповідання "Картопелька", є зноска на моїй першій сторінці.
Тримайся, Анечко!
Анна Корниенко 09.03.2011 20:11 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.