Придорожнiй кущ
Схлився, мов старезний дід.
Чиїся безсоромні ноги
Залишили на ньому слід.
І він, природою побитий,
Стоїть, як пам'ятник собі.
Пилюкою степною вкритий
Не скаржиться він ні нащо судьбі.
Йому написано на чолі
Тягнути хрест той все життя.
І бачити пагорби голі -
Мабуть, таке його буття...
Свидетельство о публикации №109011804503