Можливо, кохання не стане життям,
Можливо, життя не побачить кохання.
Немає ціни от-таким відкриттям,
Бо зовсім не вірить життя сподіванням,
Бо хочеться, щоб восени, навесні,
Взимку, улітку, завжди хтось був поруч.
Шкода, що це може буть лиш у сні.
Зранку ж події звертають праворуч.
Шкода, що кажуть, що наче земля,
Навіть для двох завелика буває.
Тільки б почати з початку, з нуля.
Тільки б забути, як мало я знаю.
Хай не судилося тебе знайти,
Хтось на землі неодмінно засудить.
Тільки твої завеселі листи
Вже не читаю, бо з плачу аж нудить.
Тьохкає серце легенько саме,
Знає, можливо, кохання зустрілось.
Біль був нестерпний, він скоро мине.
Бо не судилося нам, не судилось.
Не судилось
© Copyright: Светлана Поднебенная, 2009
Свидетельство о публикации №109011800392
Свидетельство о публикации №109011800392
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.