До образів звертаюсь раз у раз,
Натхненням вірш вливається у груди.
Молитва він для мене по всяк час,
Добав, Господь, наснаги, якщо любиш.
Хай наді мною доля не сміється
І мій в коханні вік не запитає.
Допоки в грудях серце палке б’ється,
В любові з ним, мов зіронька, згораю.
Здійсни о, Боже!.. – бажаннячко оце,
Наперекір міцним обіймам смерті.
Мій вірш зорить, як сонце золоте,
Я не боюсь за нього навіть вмерти.
Молитва поета
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109011704595
Свидетельство о публикации №109011704595
Рецензии