Як не було минулої весни,
і не палали квіти розмаїто...
Вже до грудей притискує лани
зеленооке і гаряче літо.
Та лине десь на жовтому коні
настояна на буйних травах осінь,
а потім срібні сутінки мені
впадуть на серце, мов холодні роси...
Але пора як прийде весняна,
і сонце вмиє золоте обличчя,
я вип’ю кришталевого вина -
весна до себе знов мене покличе.
10.07.2008р.
Плин часу
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109011504985
Свидетельство о публикации №109011504985
Рецензии