Затримую я подих прислухаюсь
І чую знов одне і теж
Як ти за гратами кісток караясь
В самотності самотньому життя даєш.
Рефлекси безумовні полонили
Тебе коли ще був я в животі
Мені на 20 літ забронювали крила
До 20 ніхто не жив у самоті.
Мені вже дев’ятнадцять й половина
Немає друзів й подруги немає
І ріжуться у мене білі крила
І прохідний на небо маю.
У роті сохне, тіло замерзає
Від снів пророчих голова болить
Й Шопена пісня вже лунає
А вічність переходить в мить.
самотн сть
© Copyright: Александр Печеник, 2009
Свидетельство о публикации №109011500127
Свидетельство о публикации №109011500127
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.