листопада стиглі дні
холодні мокрі і пониклі
засинають на вікні
мов птахи осліплі
груди вишиті зірками
небо наче тільки ширші
хтось колись зішє нитками
в збірку мої пяні вірші
рветься холод крізь щілини
заповзає у кишені
світ навколо наче з глини
й щастя вміститься у жмені
навіть якщо сніг бузковий
а життя невпинний рій
в обкладинку покласти нову
зміст усе одно старий
і та що не заснула муха
повзе тихенько по нозі
а сонце в небі серцем стука
і тоне в жовтій рогозі
листопада стигл дн...
© Copyright: Карис Фалэтти, 2009
Свидетельство о публикации №109011404011
Свидетельство о публикации №109011404011
Рецензии