Сюди приходжу дуже рідко.
Точніш, тоді, коли біда.
Штовхаю почорнівшу фіртку,
Зі стріхи капає вода…
Заходжу в сад, у сад дитинства.
На гойдалку сідаю я,
Ногами шурхаю по листю…
Зникає біль на мить моя.
І так приємно, так привільно,
І вітерець так омива.
Качнеться гілочка повільно.
Легенька стала голова.
Я посміхаюсь – я дитина,
Я бачу лик старих ікон,
І … прокидаюсь. Ніч десь плине.
Як жаль, це знову тільки сон.
Сюди приходжу дуже рiдко...
© Copyright: Анна Гунько, 2009
Свидетельство о публикации №109011202731
Свидетельство о публикации №109011202731
Рецензии
Анна, рада знакомству! Как тонко описаны целительные силы сада детства, который даже во сне растворяет боль, омывая ветром, очищает и успокаивает. Спасибо Вам!
Анна Ра 13.01.2009 13:35 • Заявить о нарушении
Анна Ра 13.01.2009 13:35 • Заявить о нарушении
Я також щаслива знайомсву з Вами! Дякую за відгуки на мої вірші. Мені дуже приємно, що вони вам сподобалися. Надіюсь, Ви ще не раз відвідаєте мою сторінку і, можливо, знайдете щось цікаве для себе. Щиро дякую.
Анна Гунько 14.01.2009 20:55 Заявить о нарушении
Анна Гунько 14.01.2009 20:55 Заявить о нарушении