Спитала пошепки про щось –
Мовчиш.
Ніби покликала когось
Між тиш.
В очей заглянула глибінь –
Сховав.
І промелькнула тільки тінь –
Кохав.
Ступила крок від тебе геть –
Спинив.
Здавалось, дощ пекучу смерть
Пролив.
І ніби поряд десь кінець –
Обман.
Терновий залишив вінець
Для ран.
***
© Copyright: Анна Гунько, 2009
Свидетельство о публикации №109011202721
Свидетельство о публикации №109011202721
Рецензии