Приходить ніч я тікаю з дому
І мабуть знов тікаю від тебе
Щоб хоч на мить залишитись собою
Мені так треба, мені так треба
Навіщо знов всміхатись людям
Які за мить тебе забудуть
Не помітять коли ти прийдеш
Не помітять коли ти підеш
І не помітять душі страждання
Свого у серці багато болю
Чому життя лиш сподівання
що щастя буде і зі мною?
Знов мене кудись веде дорога ,
Чи врай чи в пекло до чорта чи до бога
Знайду я радість чи навіки зникну,
Але к байдужості ніколи не звикну
Лиш тоді коли зустріну сонце
В душі відчую блаженний спокій
І разом з вітром повернусь додому
Щоб знов іти на остогидлу роботу
Ось така бiда
© Copyright: Владимир Залюбовский, 2009
Свидетельство о публикации №109011003934
Свидетельство о публикации №109011003934
Рецензии