Вранцi

Прокинувсь вранці... Тиша гробова.
Ще сонцем люди не зігріті.
Прислухався... І думаю, бува,
чи не на тому це я світі?
Та ні: он, чую, жіночка сопе -
моя найкраща в світі Оля,
а далі - двійко діточок... себе
повторить в дітях наша доля.
Але завжди хотілося мені,
щоб повернулося на краще,
у дітях щоб мої похмурі дні
не повторилися нізащо.
Хоч би вже дітям гірше не жилось,
і не зазнали вони горя...
А що ж батьки? Та як би не було -
про них вже й кури не говорять...
Отож, прокинувсь та й лежу,
чекаю сонця після ночі
і на кофейній гущі ворожу:
що день грядущий нам пророчить?..


Рецензии