***

                Життя
Коли так сильно серце б’ється.
Сильно здіймається і ти
Від щастя просто летиш.
Життя прекрасне, але найгірше те,
Що в житті є ті, хто жити не дає!


Так хочеться щастя, добра і тепла,
Так хочеться, щоб не було похмурих днів,
І холодних дощів.
Але так не буває!
Коли в житті складається все не так.
Життя втрачає сенс, воно втомлює нас.
Заради чого ви живете?
Заради кого?
Ти не піднімеш на себе руку.
Звичайно ні! Ні! Ні!
Якщо ні! то ви слабкі!!!
                Умріть!
                4.09.06


               




                Жу, жу
Невже настануть ті дні,
Коли у тузі і журбі,
Пройдуть найкращі миті у житті.
Все добре, гарне, ніжне і ласкаве.
Стане не гарне, погане і зманіжене,
Життя мене, а ти і не замітиш.
погане лише  у тому те,
що ти забудеш найкраще все,
ті щасливі дні, миті,
коли у тузі і журбі
Щасливі дні мина .
Кожна мить тут дорога.
Дивись же не марнуй її дарма,
Бо життя складна є річ, дивись не переч їй,
Кожною миттю дорожи і
Щасливим будь у життєвій тузі.
Настануть ті дні
Коли тобі сонце яскравіше засяє,
Трава позенішає, водапогобішає,
Тоді до тебе радість прийде і з собою все прекрасне приведе,  і очі твої засяють,
 і усмішка не згасне.
Поки живеш радій! Життя прекрасна річ!
                28.10.06



                Любов -  ненависть
                Ненависть - любов
У житті є ті,
Хто тобі жити не дає,
Вони є зовсім не прості,
А мова їхня ненавистю палає.
Чому ненависть та є?
Коли її немає бути.
Тебе мені ніколи не забути,
І полум’я у серці незгасне.
У твоїй життєвій тузі,
Подоба смерті наступа,
Життя твоє мене.
Розірвали злі пута.
І сльози, спустились дивною рікою,
Ще довго володітимуть тобою.
                31.10.06.


                Осінні дні.
Я не в мирі з холодною волею,
Кип’яток сердечних струн,
Струмить в мені,
У серці кожна мить.
В якій стобою ми.
Я помню осінні ночі,
В яких ми чекали весняних днів.
Сьогодні весна, але тебе вже коло мого серця немає.
Я помню ти говорив:
« прийдуть ті дні, ти забудеш все найкраще,
І те, що було, ті щасливі миті, дні.»
Знову листя з дерев обпаде,
І я побачу тебе, знову в серці вогнище пала,
 але чомусь цей страх не мина,
хотілося сказати: « я твоя!»
 але в необережному шелесті
було чутно: « прощавай мила…»
                5.10.06.
               
                Чому так буває?
Невже я не людина,
 Чи може не така як всі?
Чому я за кимось стражда,
А не за мною стражда?
Чому я когось кохаю,
А не мене коха?
Невже я прошу так багато,
Трішки розуміння і тепла!
Тепла, тепла душевного, тепла,
 у якого нікого нема.
Хочу того, що мені ніхто не давав,
Світ став такий жорстокий,
Коли я бачу тебе!
І серце б’ється, з грудів виліта,
А ти повз мене проходиш,
 і мене не замічаєш.
А коли нарешті, наші долі зійшлися, я не тебе обрала.
Ти промовляв до мене слова,
А я їх не замічала.
Коли прийшла вона, то хто тебе кохає,
Тоді зрозуміла, о тобі не потрібна я.

                4.10.06.