Я розбивав об стіну руку,
Бо думав, що душевну муку,
Тілесним болем заглушу,
Пожежу кров’ю затушу.
І кров текла,
І біль прийшла,
Та все в мені однак згоріло,
Душі нема, одне лиш тіло.
Нема бажань і сподівань,
Нема надій і вірувань,
В мені нічого не лишилось,
Все, що було, то лиш приснилось.
Залишилися шрами на руках,
На серці ж незагойні рани,
Бо те, що не стирається в думках,
На тілі залишає лише плями.
***
© Copyright: Пегас Регеда, 2009
Свидетельство о публикации №109010601188
Свидетельство о публикации №109010601188
Рецензии
