Коли слухаєш, читаєш
голосіння українців,
думка іноді витає:
вже наплакались по вінця...
Хоч би жменьку гайдамаків
Бог послав на землю рідну -
хлопці нам би перцю з маком
задали на всю Вітчизну,
розігнали б зойків гуркіт
і словесне шмаркотиння
і назавжди влади урків
розірвали павутиння...
Якщо будемо ми рюмси
розпускати без упину -
майбуття заверне румпель
і до нас поверне... спину.
По вiнця
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109010600115
Свидетельство о публикации №109010600115
Рецензии