Ти озирнись - у погляді - імла...
ти доторкнись - на серці в неї - рана.
А витязів, вже й жодного нема
пішли під лід, не витягнеш
й за чуба
зачубились у нетво-нерозв"язь
ще й із-підкрижно душу іспускають
буль-бульками
такі нанині душі -
що не скреса ні лід ні бісосказ
ув ополонках
ополониками лазень
на камінь розпачу
шипить, шипить імла...
в імлі свяченого ножа хтось точить
хтось, хто?
не видко...
може я?
озирнись
© Copyright: Иван Славко, 2009
Свидетельство о публикации №109010505199
Свидетельство о публикации №109010505199
Рецензии
